Чи варто читати книги Дена Брауна?

Сьогодні під мою немилість потрапляє творчість Дена Брауна.

Так, я усвідомлюю, що це вірний шлях до здобуття великої кількості "хейтерів", але зараз все поясню та розставлю всі крапки над і.

Насправді мені і самому не в кайф писати нелояльні речі про твори, через які я захопився читанням, які заклали фундамент для становлення того, ким я є зараз. І це подібно до першої любові, першого сексу, чи першого разу, коли ти напився - це назавжди залишається в пам'яті.

Ех.. Вибач, Ден, вибачте, проф. Роберт, але доведеться.

Не так давно на прилавках з'явилось нове дітище від автора бестселлера "Код да Вінчі" під назвою "Джерело". Це єдина свого роду книга, яку я не прочитав і відверто кажучи, дуже сумніваюсь що читатиму. Крім цього, доробок автора налічує ще 6 книг, 4 з яких ("Янголи і демони", "Код да Вінчі", "Втрачений символ", "Інферно"), як і "Джерело", з серії про пригоди професора з симвології Роберта Ленгдона. Він страждає від клаустрофобії та вирішує мега глобальні проблеми людства, перед яким нависає загроза повного, або часткового знищення цивілізації та порушення світового ладу, з його цінностями, порядками та мораллю.

Кожна з цих історій сюжетно не пов'язані між собою. Між ними навіть не проглядаються ніякі посилання та пасхалки, що насправді було б круто. Спільним є тільки головний герой, який по велінню власної совісті, або насильно втягується в неприємності, які тільки він один, через свої знання і хорошу вдачу може вирішити.

Проте ці твори вкрай динамічні, їх легко читати і всі вони просякнуті таємницями, головоломками, загадками різних секретних організацій: ілюмінатів, масонів і т. д. Це цікаво, це тримає в напрузі і це затягує.

Я розумію чому підсів на це. Багато, дуже багато екшена, сюжетних поворотів, і ти такий сидиш: "Вау!!", що ж буде далі!?

Окремо звертаю увагу на описи. Їх в книгах дуже багато, всі вони яскраві та живі. Часто, читаючи книги інших письменників, хочу просто пропустити описи, бо вони сухі і скучні, але не тут. Браун вміло переносить читача в ті місця, які змальовує та вдало передає образи героїв, це "+".

На цьому з перевагами книг закінчимо, бо я дані книги вам не рекомендую.

Саме так, їх всіх я не рекомендую, особливо людям, які вже давно захоплюються літературою. Безперечно, з творчістю ознайомитись варто, але для цього достатньо прочитати будь-який твір, тому що вони написані як під кальку, приблизно в одній манері. Стається вбивство якоїсь серйозної людини, тільки професор може його розкрити, воно сильно засекречене, він знаходить союзників і, розгадуючи загадки, доходить до істини, паралельно обходячи небезпеки та знешкоджуючи ворогів. До речі, хто друзі, а хто вороги, як і головний мотив злочинів, в більшості стає зрозуміло тільки в самому кінці історії, вгадувати марно. Це саме стосується і книг, які не входять в серію ("Цифрова фортеця", "Точка обману"), там просто немає Ленгдона, от і все.

Сильно сумніваюсь, що книги набули би такої популярності, якби не резонанс, який виник в суспільстві після виходу "Коду да Вінчі". Не думаю, що Браун робив це осмислено, так як, насправді, дуже обережно зачіпає тему релігії і навіть знаходить в ній компроміси з наукою, а також не раз посилався на те, що це всього художній твір. Що ж поробиш, людям такі теми тільки подавай, а вони вже роздують це до неможливості. Як би там не було, ажіотаж, який виник, явно зіграв Дену Брауну на користь і ряд цікавих, але дуже подібних між собою книг захопив значне місце на прилавках книгарень. Проте, якщо ви молода, чи вже не зовсім молода людина, яка хоче почати читати художню літературу, або школяр, якому пора змінити підліткові плаксиві сюжети на щось кількома рівнями серйозніше, то читайте, будете в захваті, процес приноситиме задоволення і пришиє любов до книжок, знаю з власного досвіду.

---